В Україні про сівозміну та сидерати (зелене добриво) фермери знають давно, і наразі впроваджують ці екологічні практики у господарствах.
Як сидерат здебільшого в Україні використовують бобові культури, які накопичують значну кількість азоту, злакові та хрестоцвіті, що поповнюють ґрунт органічною речовиною, фосфором, калієм та захищають від вимивання нітратів у осінній період.
Кожна сидеральна культура має свої особливості. До прикладу, якщо стоїть завдання збагатити ґрунт азотом, відновити баланс мікроелементів і структурувати його, найкраще підійдуть бобові сидерати (люпин, горох, люцерна, кінський біб, конюшина). Бобові створюють сприятливі умови для живлення бактеріям, що сприяє підвищенню мікробіологічної активності ґрунту та, відповідно, родючості. Збільшити вміст калію в ґрунті і пригнітити бур’яни допоможуть злакові сидерати (озиме жито, овес). Джерелом фосфору і сірки є сидерати з родини капустяних (гірчиця біла, ріпак, олійна редька). Крім того, капустяні сидерати допоможуть позбутися небажаних бур’янів у посіві наступної культури, а озимий ріпак сприяє наповненню ґрунту гумусом.
На сьогодні одними з поширених сидератів є капустяні, серед них гірчиця біла.
Гірчиця біла нарощує зелену біомасу в найкоротші терміни (30-50 дні від моменту сходів до цвітіння) в середньому 15-25 т/га. Після заробляння зелена маса з легкістю розкладається. Процес розкладання маси в ґрунті проходить швидко, рівномірно, як восени, так і навесні.
При розкладанні гірчиця біла поповнює ґрунт усіма необхідними елементами, зокрема: на кожен 1м2 надходить по:
- 11-12 грамів азотних сполук;
- 12-15 грамів калію,
- і до 1,9 грамів фосфору.
Всі елементи в такому випадку знаходяться в легкодоступній для рослин формі.
Також, швидкий розвиток сидерату пригнічує ріст бур’янів, а стрижневий корінь гірчиці добре аерує ґрунт, бо здатний проникати на глибину 1,5-3 м.
Розкладена біомаса гірчиці дає велике число корисних ґрунтових мікроорганізмів.
Гірчиця містить ефірні масла та інші біологічно активні сполуки, що виділяються рослиною, які мають інсектицидний, фунгіцидний та нематодоцидний ефект.
Особливо ефективно сидерат гірчиці пригнічує збудників: фітофторозу; парші; кореневої гнилі; фузаріозу; чорної ніжки; ризоктоніозу.
Гірчицю білу варто висівати там, де існує проблема накопичення склеротиніозу в ґрунті. Справа в тому, що кореневі виділення гірчиці провокують вихід склероцій зі стану спокою. Склероції проростають, але не можуть перезимувати і гинуть.
І ще з природних методів боротьби з дротяником ‑ є висівання сидерату гірчиці, вона відлякує їх.
Гірчиця підходить для всіх типів ґрунтів крім глинистих, невибаглива до вологозабезпечення.
Висівають її в нормі 15-18 до 25 кг/га сівалкою з міжряддям 15 см на глибину 2,5-3 см кінець липня початок серпня після зернової групи у вологий ґрунт.
Досвід фермерів посіву гірчиці це в розкид лійкою 15-20 кг/га та внесення 100 кг селітри і заробкою дисками.
Цінність гірчиці білої величезна, особливо для бідних (але не надмірно виснажених) ґрунтів, вона їх відновлює, формує достатню кількість органічних речовин, збагачуючи ґрунт доступним фосфором, калієм і азотом.
Гірчиця біла, як сидерат, може легко поглинути всі важкорозчинні мінеральні сполуки і перевести їх у форми, легко доступні рослинам.
У періоди затяжних дощів або на ділянках, де надто зволожений ґрунт, гірчиця загальмує, а деколи і зупинить вимивання поживних речовин у недоступні для культурних рослин шари ґрунту.
Для максимального ефекту від застосування гірчиці як сидерату, її висівають приблизно за 30 днів до посіву головної культури. Ніколи не варто поспішати висівати основну культуру після заробляння гірчиці в ґрунт, має пройти мінімум 15–17 днів, інакше її залишки можуть, навпаки, загальмувати розвиток рослин.
Бажано сіяти гірчицю білу восени, відразу після збору попередника, інакше почнеться активне зростання бур’янів.
Коли і як варто заробляти гірчицю в ґрунт?
Важливо! Не варто відразу переорювати сидерат його потрібно спочатку подрібнити (мульчувати) або дискувати, а потім вже переорювати. І цю процедуру необхідно зробити до появи квіток в гірчиці. Якщо запізнитися і рослини зацвітуть, то в період цвітіння гірчиця споживає із ґрунту досить багато поживних речовин і витрачає їх уже на себе, тим самим, перестає бути сидератом. Якщо допустити осипання насіння, то взагалі гірчиця із зеленого добрива переходить в розряд бур’яну.
І як підсумок вище сказаного, основна користь гірчиці білої як сидерату полягає у тому, що:
• насіння проростає швидко, і культура нарощує велику біомасу;
• захищає ґрунту від ерозії та зберігає вологу;
• попереджає вимивання азоту з ґрунту;
• збагачує ґрунт фосфором, калієм і азотом під час розкладання зеленої маси і підземної частини гірчиці;
• швидкий ріст рослини перешкоджає розвитку бур’янів, пригнічуючи їх;
• ефірні олії у рослині попереджають розвиток багатьох хвороботворних бактерій і грибів, а також знижують кількість шкідників;
• структура ґрунту - стрижневий корінь, що проникає на глибину на 1,5-3 м, підвищує вентиляцію ґрунту і робить його більш пухким;
• містить величезний відсоток біологічно активних речовин;
• покращує якість ґрунту - поглинає поживні макро- та мікроелементи, які важкодоступні для інших культур і переводить їх у форму, що легко засвоюється;
• після заробляння, мульча сидерату захищає ґрунт від вимерзання в зимку, і відповідно, зберігає в ньому до весни більше вологи;
Тому, з огляду на все вище сказане, раз в три - чотири роки кожне поле засівайте гірчицею в якості сидерату і будете мати досить хорошу прибавку до врожаю.
Звертайтеся! Порекомедуємо, проконсультуємо.